Ukrainian English Spanish

Запобігання та виявлення корупції

КОРУПЦІЯ У СВІТІ ТА УКРАЇНІ-ОСТАННІ НОВИНИ

Журналісті оприлюднили корупційну схему, як Брезвін наповнював свої кишені, знищуючи український хокей

Хокей, безперечно, є одним із найпопулярніших і захоплюючих видів спорту у світі. У багатьох країнах він асоціюється з національною гордістю, а прагнення хокеїстів підкорювати спортивні висоти, вписувати свої імена в історію та підіймати престиж держави завжди мало величезну підтримку

Традиційно, державна роль у розвитку хокею зводиться до фінансування будівництва спортивної інфраструктури, розробки програм та методології розвитку дитячо-юнацького хокею. Держава створює фундамент, на якому згодом будуються успішні спортивні кар'єри.

Дедалі частіше спостерігається тенденція до державно-приватного партнерства у хокеї. Це партнерство може бути дуже плідним, дозволяючи об'єднати ресурси держави, бізнесу та громадської ініціативи задля досягнення спільних цілей.

Наприклад, розвиток дорослого хокею відбувається переважно в ринкових конкурентних умовах. Дитячо-юнацький хокей підтримується переважно суспільством на волонтерській основі.

Таким чином держава забезпечує доступну інфраструктуру, фінансову підтримку та розробку програм розвитку хокею. А бізнес інвестує у розвиток інфраструктури, спонсорує команди та гравців, а також бере участь у популяризації хокею через маркетингові кампанії.

Важливою складовою успіху такого партнерства є професійні та моральні якості керівників, відповідальних за його реалізацію. Так відбувається коли спортивні керівники віддані хокею і прагнуть вивести його більш високий рівень розвитку. Їх мотивує бажання виховати майбутні покоління хокеїстів та розширити коло шанувальників цього виду спорту.

Але в українському хокею був епізод, який можна сміло назвати історією нездійснених надій. У той час як інші країни демонстрували вражаючі досягнення на міжнародній арені, вітчизняний хокей тупцював на місці, нездатний вибратися з болота застою та безгрошів'я. І винуватцями цього, як не дивно, є не спортсмени, а ті, хто мав стати гарантом його розвитку – минулі функціонери Федерації хокею України (ФХУ).

У 2006 році Анатолій Брезвін став президентом ФХУ, очоливши нову команду, яка заявляла про шляхетні цілі: розвиток, популяризацію та досягнення високих спортивних результатів. Однак, за благородними словами ховалась темна правда.

Команда Брезвіна прийшла до влади не для того, щоб розвивати хокей, а для того, щоб освоїти кошти. «Ходаки» з найближчого оточення Брезвіна відразу ж попрямували до президентської адміністрації та прем'єрського кабінету з метою отримати фінансування на «розвиток» хокею. Але, як виявилося це фінансування було потрібно не для покращення інфраструктури, не для підготовки спортсменів і не для популяризації гри. Гроші були потрібні для особистого збагачення команди Брезвіна.

2009 року в бік української влади прозвучало прохання про підтримку хокею. Це звернення зіграло свою роль і спонукало бізнес-спільноту підтримати хокей. Того ж року бізнесмени перерахували до ФХУ 10 мільйонів доларів США, які були спрямовані на часткову реалізацію національної цільової соціальної програми «Хокей України».

Але у міру того, як команда Брезвіна зміцнювала свої позиції у ФХУ, ці лиходії зрозуміли, що для них хокей – не більше, ніж джерело доходу. Розвиток, престиж, популярність гри – це відходило другого план. Головне було отримати гроші, а що з ними робити – це вже другорядне.

Тому замість того, щоб інвестувати у перспективних молодих спортсменів, у розвиток інфраструктури, популяризацію гри, команда Брезвіна зосередилася на своїх особистих інтересах. В результаті український хокей потрапив у глибоку кризу, з якої вона досі не може вибратися.

Як тільки у Брезвіна з'явилася можливість отримати доступ до великих коштів, він і його команда розпочали реалізацію свого плану, в якому хокей був лише інструментом для досягнення особистих фінансових цілей.

Спочатку 10 мільйонів доларів США, призначених для розвитку українського хокею, було розміщено на депозиті в Публічному акціонерному товаристві «Акціонерний банк «Синтез». Брезвін, як людина прониклива, чудово знав про те, що банк перебуває у вкрай тяжкому фінансовому становищі і близький до банкрутства. Проте він вирішив ризикувати, оскільки саме ця ризикована гра і була ключовою частиною його афери.

Незабаром банк «Синтез» оголосив про свою неспроможність і відмовився повертати гроші, мотивуючи це «фінансовими труднощами». Таким чином, Брезвін та його команда отримали перші 10 мільйонів доларів США, які, швидше за все, осіли на їхніх закордонних рахунках.

Але 10 мільйонів доларів виявилося замало для Брезвіна. Він та його спільники придумали нову схему, назвавши її «планом порятунку» банку та «порятунком» хокею.

Використовуючи ім'я хокею та прикриваючись патріотичними гаслами, Брезвін та його люди звернулися до Національного банку України (НБУ) з проханням про виділення коштів для часткової компенсації зниклих у «Синтезі» грошей. В результаті їм вдалося отримати 5 мільйонів доларів США із резервів НБУ, тобто із коштів платників податків.

Вся ця хитромудра схема, побудована на використанні хокею як прикриття, завершилася 2010 року, коли НБУ відкликав банківську ліцензію у «Синтезу» та ліквідував банк.

У результаті, хокей не тільки не отримав обіцяне фінансування, а й виявився втягнутим у масштабну фінансову аферу. 15 мільйонів доларів США, які призначалися для розвитку українського хокею, зникли без сліду, ймовірно, поповнивши «кишенькові рахунки» Брезвіна та його команди.

Ключовим моментом, який став переломним в історії українського хокею, стала саме ця історія зі зникненням мільйонів доларів, виділених державою на розвиток спорту. Цю сумнівну «схему», за даними медіа, було реалізовано групою впливових осіб, до якої входили Євген Імас, Вадим Сисюк та сам Анатолій Брезвін. Імас, як стверджується, був координатором афери, Сисюк використав свої зв'язки та довіру у вищих ешелонах влади, а Брезвін, маючи досвід роботи у податковій службі, дозволив реалізувати цю схему у таких масштабах.

Після цього провалу бізнес був розчарований. Очевидно, відсутність прозорості з боку тодішнього вищого керівництва ФХУ змусила бізнесменів задуматися про те, чи варто продовжувати підтримувати шахраїв, якщо це не сприятиме прогресу національного виду спорту.

Цей скандал не лише дискредитував проект державно-приватного партнерства у хокеї, але на той час поставив хрест на його майбутньому. Фактично в той час український хокей перетворився на інструмент збагачення для певної групи людей, а не на інструмент для розвитку національного спорту.

Внаслідок цієї бездіяльності, а точніше, «успішного» керівництва Брезвіна, український хокей на довгі роки загруз у стані глибокої кризи. На щастя, згодом Брезвіна вдалося усунути з поста президента ФХУ і на місце прийшла нова команда. За чотири роки український хокей зміг відвернутися від Росії, позбутися темного іміджу від часів Брезвіна та інтегрувати вітчизняний хокей в західну спортивну систему.

Але старий махінатор не заспокоюється. Зараз з боку команди Брезвіна є заклики на повернення цього діяча до влади та бажання повернутися до керівництва ФХУ – поставити свою людину, замість Георгія Зубко.

Втім, темні справи Брезвіна та зникнення в його закордонних рахунках 15 мільйонів доларів США від українських меценатів на платників податків не забути суспільством. Й невдовзі про цю справу та інші махінації Брезвіна активісти оприлюднять нові дані та приголомшливу інформацію.

Як екс-податківець Брезвін розвалив український хокей та хоче знову злочинним шляхом потрапити до посаду

Після повномасштабного вторгнення 2022 року увесь український народ мобілізований на захист своєї країни, відстоюючи свободу та незалежність від російської агресії

Щодня на фронті наші герої зі зброєю в руках борються за кожну п'ядь рідної землі, жертвуючи своїм життям заради світлого майбутнього України. Бої, які точаться на Донбасі, Харківщини, в Запорозькій та Херсонській областях показують мужність українців. Але, в тилу, на жаль, процвітає інша реальність – реальність зради та егоїзму.

Деякі діячі старого формату з радянським мисленням замість того, щоб поєднати зусилля і зосередитися на боротьбі з ворогом, не бажають жертвувати власним комфортом та продовжують паразитувати на війні, використовуючи її для власного збагачення. Ці люди, скориставшись важкою ситуацією в країні, прагнуть захопити владу та керувати фінансовими потоками, перетворюючи національний спорт на інструмент свого збагачення. Вони руйнують структури управління, підривають довіру до спортсменів і тренерів, вводять хаос у систему хокейного спорту і унеможливлюють його нормальний розвиток.

Їхні дії - це не просто «лицемірство», а «удар у спину» всім тим, хто ризикує своїм життям на фронті, хто страждає від війни і хто вірить у краще майбутнє України.

Такі пострадянські діячи живуть у своїй «паралельній реальності», а український хокей для них зручний інструмент для реалізації своїх корисливих намірів. Варто сказати, що ті «совецькі» діячі не цінують традиції та історію українського хокею, не бачать потенціалу та перспектив розвитку цього спорту, бо вони все ще мріють про стосунки з Росією.

 Ім'я Анатолія Брезвіна, колишнього голови податкової служби України та близького соратника Миколи Азарова, вже давно стало символом застою та деградації українського хокею. Його прихід на пост президента Федерації Хокею України (ФХУ) у 2006 році ознаменував початок епохи, яка, на думку багатьох, залишила глибокий відбиток на розвитку цього виду спорту в Україні.

Брезвін, людина з оточення Азарова, якого багато хто називає «колаборантом», не мав жодного досвіду у спортивній сфері. Його призначення було сприйнято багатьма, як політичне рішення проросійського уряду Азарова, а не як крок до покращення спортивної системи України.

З моменту його приходу до ФХУ в середині 2000 років розпочався процес, який багато хто вважає зворотним відліком для українського хокею. У цей час знизився рівень підготовки юних спортсменів, скоротилося фінансування хокейних клубів, а професійний хокей в Україні став нагадувати більше застійне болото, ніж сферу, що динамічна розвивається.

Брезвін та його команда, на думку багатьох, створили систему, яка не дозволяла молодим та талановитим гравцям пробитися на гору. Неефективне використання ресурсів, некомпетентне керівництво та політичні ігри призвели до того, що український хокей став відставати від інших країн.

Важливо зазначити, що за період «правління» Брезвіна відбулася низка подій, які викликали гострі дискусії у спортивній громадськості. Наприклад, суперечка з Росією про проведення чемпіонату світу з хокею в Україні у 2012 році, який у результаті був переданий до Фінляндії. Ця втрачена можливість провести чемпіонат в Україні є символом некомпетентності та нездатності ФХУ під керівництвом Брезвіна проводити ефективну міжнародну політику.

Чимало журналістів, безстрашно відстежуючи корупційні схеми Брезвіна, оприлюднили факти, що шокують: від необґрунтованих витрат бюджетних коштів до особистого збагачення на контрактах і спонсорських договорах. Однак, незважаючи на численні публікації, які не залишали сумнівів у масштабах зловживань, правоохоронні органи, здавалося, були сліпими до того, що відбувалося.

Один із відомих тренерів, який побажав залишитися анонімним, стверджує, що сторінка головування Брезвіна у ФХУ була не про хокей, патріотизм чи служіння Україні, а про особистий комфорт та фінансове благополуччя. На його думку, Брезвін не був зацікавлений у розвитку хокею як вид спорту, його інтереси лежали виключно в особистому зиску. Ця позиція, на думку тренера, призвела до ганебних наслідків, страждали на національний хокей, уболівальники та імідж України в очах міжнародної хокейної спільноти.

Тож управління Брезвіна ФХУ характеризувалося такими рисами:

– Відсутність прозорості у витрачанні державних та спонсорських коштів, виділених на розвиток хокею;

– Ключові посади у ФХУ займали люди з близького оточення Брезвіна, а не професіонали, що призводило до некомпетентного управління та застою у розвитку хокею;

– Незгодні з Брезвіним тренери та функціонери зазнавали тиску та переслідування. Нелояльні особи могли розраховувати на нестерпні умови роботи, позбавлення фінансування, інколи навіть на звільнення;

Правління Брезвіна замість того, щоб сприяти розвитку національного хокею – призвело до того, що українські команди демонстрували слабкі результати на міжнародних турнірах й це позначалося на престижі українського хокею.

Відбувся відтік талановитих тренерів, які не бажали миритися з корупцією та тиском, позбавив український хокей цінних кадрів. Молоді таланти, не бачили перспектив розвитку у вітчизняному хокею, втрачали мотивацію, що вело до зниження рівня підготовки майбутніх поколінь спортсменів.

Але Брезвін, який бувши у статусі почесного президента ФХУ, продовжує плести інтриги та маніпулювати ситуацією у своїх інтересах.

Сьогоднішня мета Брезвіна знову отримати повний контроль над Федерацією, який він втратив після приходу до влади поточного президента ФХУ Георгія Зубко. Важливо відзначити, що нова команда змогла створити ефективну систему управління Федерацією, покращивши спортивні результати та фінансовий стан ФХУ та зробили усе можливе, щоб підвищити рівень українського хокею на міжнародній сцені.

Наразі для досягнення своїх цілей Брезвін використовує всі доступні методи: чорний піар, дезінформацію, тиск на спортсменів та тренерів, підкуп та шантаж. Екс-податківець мріє, щоб знову очолити Федерацію, або поставити свою людину та використовувати спорт як інструмент для власного збагачення, повернення українського хокею під вплив Росії.

Причому фаворитом Брезвіна є кримінальний авторитет, людина з сумнівним минулим Сергій Мазур. Наразі Мазур удає великого бізнесмена, навіть показує, що утримує хокейний клуб «Кременчук». Але на цій людині нема де ставити тавро. Він фігурант багатьох кримінальних справ, до прикладу, справи з контрабанди. Мазур, окрім того, що крадій та махінатор, ще й проросійський діяч та активний член партії «ОПЗЖ». Уявить собі, ця людина обкрадає не тільки фізично людей, але краде нашу українську ідентичність, бо живе з «з Росією в серці». На таких людей ставить Брезвін.

Однак Брезвін не враховує одного важливого фактору: час змінився. Український громадський сектор став прозорішим, а медіа незалежними. В умовах інформаційної відкритості важче приховувати свої брудні ігри та маневри. Брезвін та його соратники повинні розуміти, що їхні дії не залишаться безкарними. Громадськість стежить за їхніми маніпуляціями та не дозволить їм знищити український хокей у своїх особистих інтересах!

Став реальністю Дашборд з аналітикою щодо розслідування злочинів у сфері бізнесу

Нещодавно відбулася презентація бета-версії Дашборду, котрий надає доступ до аналітики розслідування правопорушень у сфері бізнесу. Розробка даного аналітичного модулю була реалізована за дорученням Президента України Володимира Зеленського

У заході взяли участь керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак, Генпрокурор України Андрій Костін, Міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров і члени Ради з питань підтримки підприємництва в умовах воєнного стану при Президентові України Артем Бородатюк та Олег Гороховський.

Керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак                   Генпрокурор України Андрій Костін

Дашборд є візуалізованим додатком до системи ЄРДР, в якому представлена вибірка підтверджених правоохоронними органами злочинів стосовно бізнесу за 2024 рік, а також дані про всі кримінальні правопорушення в економічній сфері за останні 5 років.

За словами керівника Офісу Президента, Дашборд – це черговий продукт в контексті діяльності Ради з питань підтримки підприємництва в умовах воєнного стану, яка стала реальністю завдяки президентській ініціативі. «Це відповідь на запит бізнесу та інвесторів, які прагнуть бачити справедливість і доброчесність у роботі правоохоронців», - наголосив Андрій Єрмак.

Генпрокурор Костін доповів, що Дашборд розроблений за участі Офісу Генпрокурора, МінЦифри та Ради підприємництва і націлений на забезпечення прозорості та аналітичності даних про кримінальні правопорушення, що стосуються бізнесу. «Це успішний приклад співробітництва держави та приватного сектору, коли держава отримує швидкий і ефективний відгук на запит. Це яскрава демонстрація нашого прагнення до більшої відкритості та додаткових можливостей пошуку аномалій – помилок чи зловживань, які Офіс Генпрокурора прагне виявляти і виправляти, аби задовольнити запит бізнесу на справедливість», - додав Генпрокурор.

Коли у наш час країна намагається активно розвивати сферу відкритих даних та ще й в умовах війни, то це скоріше виняток, ніж правило. Україна у цій сфері дійсно серед світових флагманів, ба більше, згодом вона може взяти лідерство.

Загальновідомо, що діджиталізація процесів - важливий фактор формули довіри до держави. Тож створення Дашборду - реальний і правильний крок до прозорості правоохоронної системи, демонстрація з боку державних інституцій цінності суспільної підтримки.

Треба віддати належне Генпрокурору Андрію Костіну, що саме за його керівництва Офіс Генпрокурора сміливо і рішуче пішов на такий проект, відкриту взаємодію з представниками бізнесу й громадськості. Дашборд має стати своєрідною запорукою можливості відвертої розмови між суспільством та державою про майбутній розвиток країни, її цифровізацію, про спільне розв’язання існуючих проблем.

Генпрокурор про нововведення у системі прокуратури

Днями на форумі «Україна 2024. Незалежність» Генеральний прокурор Андрій Костін доповів про нововведення, які очікуються в роботі системи прокуратури

Перш за все це стосується формування кадрового резерву для керівних посад у деяких підрозділах. Як зазначив Генпрокурор, в ОГП планується створення постійно діючої кадрової комісії, яка буде на постійній основі формувати кадровий резерв на посади голів обласних прокуратур, їх заступників, а також керівників окружних прокуратур. Суть ініціативи в існуванні конкурсу не на конкретну посаду, а на певну категорію, щоб мати реальний вибір у випадку ситуації, котра потребуватиме швидкого, форс-мажорного призначення.

«Тобто щоб я і Рада прокурорів мали вибір із уже перевірених з погляду доброчесності осіб і, що дуже важливо, з погляду компетентності. Бо хороший прокурор не завжди може бути суперкерівником обласної чи окружної прокуратури»,- акцентував Костін.

Генпрокурор наголосив, що це пілотний проект, до якого ОГП має залучати партнерські проекти з метою пропозицій щодо кандидатів. «Будемо після цього досліджувати, яким чином цей пілот можливо поширювати і на інші щаблі», - зазначив він.

Генпрокурор проінформував і про діяльність робочої групи, котра працює над реалізацію реформи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. У цьому контексті готується законопроект з урахуванням пулу рекомендацій GRECO.

Костін зупинився і на реформуванні системи внутрішнього контролю. За його словами, філософія реформи – не тільки викривати, а й запобігти корупційним зловживанням чи іншим правопорушенням. Генпрокурор зауважив, що система превенції буде побудована таким чином, аби прокурори могли заздалегідь порадитися із спеціально підготовленими представниками Генеральної інспекції ОГП, щодо коду поведінки у професійному та приватному житті.

«Бо деякі прокурори вважають, що вони або їхні родичі не порушують закон, вдаючись до певних дій цивільно-правового характеру. Але це може викликати обурення суспільства і викликає, серед іншого, удар по репутації системи. І цю репутацію дуже складно напрацювати», - наголосив Костін.

Треба зазначити, що з 2022 року за Генпрокурора Андрія Костіна у корупційних злочинах і зловживаннях було викрито кілька десятків прокурорів. У профільних громадських колах стверджують, що Костін дуже чутливо ставиться до репутації, як своєї особистої, так і відомства, яке очолює: він буде вказувати на вихід будь-кому, включаючи топ керівників ОГП, чия поведінка буде наражати ОГП на репутаційні втрати, тобто не буде відповідати морально-етичними нормами, не кажучи про критерії професійності.

Іван Вигівський у рамках робочого візиту на Волинь перевірив роботу поліції на прикордонні з білоруссю

Також Голова Нацполіції разом із начальником Департаменту превентивної діяльності Максимом Ахрамєєвим проконтролював підготовку стрілецького батальйону поліції, який готується невдовзі посилити Сили безпеки та оборони на передовій

Головною метою поїзди була перевірка заходів безпеки та підготовки поліцейських новоствореного стрілецького батальйону. У рамках робочого візиту керівник НПУ провів робочу нараду в ГУНП у Волинській області, яке третій місяць очолює новий керівник Олег Сліпчук. Начальник ГУНП доповів про вишкіл поліцейських – зараз проходять заняття з вогневої, тактичної, домедичної, артилерійської підготовки, аеророзвідки, також поліцейські воїни вивчають інженерну справу та вибухотехнічнубезпеки. До складу стрілецького батальйону поліції особливого призначення увійшли співробітники різних служб – оперативники, слідчі, дільничні офіцери, ПОГи тощо. Серед них і бійці спецпідрозділів, які мають бойовий досвід з відсічі російської агресії ще з 2014 року.

Як зазначив Голова Національної поліції, функціонал правоохоронців значно розширився під час війни, і громадяни мають бути впевнені, що всюди, де є поліція – порядок та безпека.

«Волинська область має близько 215 кілометрів спільного кордону з білоруссю. Не зважаючи на те, що тут обстріли і атаки ворога відбуваються у рази рідше, аніж на південному і східному напрямках країни, проте таке сусідство вимагає підвищених заходів безпеки та уваги. Відтак максимальна увага поліції має бути приділена протидії злочинності, нелегальному обігу зброї та боєприпасів, а також запобіганню та розкриттю злочинів, зокрема пов’язаних із перешкоджанням законній діяльності ЗСУ та диверсіями. Так само важливою є допомога громадянам, які евакуюються сюди з небезпечних регіонів нашої країни», ­– додав Іван Вигівський.

 

Анастасія Орлова та її паливна компанія ТОВ «Софія Ойл» без ліцензії стала організатором шахрайської схеми

Правоохоронці викрили чергову шахрайську схему за участі посадовців банку. У цьому разі йдеться про російський "Сенс Банк" (колишній "Альфа-Банк" російського мільярдера Михайла Фрідмана)

Про це повідомили джерела редакції у правоохоронних органах.

Наразі встановлено, що власниця ТОВ "Софія ойл" Орлова Анастасія Юріївна, маючи значні кредитні зобовʼязання, за сприяння посадових осіб "Сенс Банку" організувала схему з уникнення відповідальності перед кредиторами.

Орлова А.Ю. є директором та основним бенефіціаром ТОВ «Софія ойл». З метою реалізації шахрайської оборудки та заволодінням коштами кредиторів, за змовою з посадовцями російського банку, передала в іпотеку «Сенс банку» раніше арештоване судом майно за боргом майже у 4 млн грн. Така схема дозволила Орловій А.Ю. надалі успішно освоювати кошти з державного бюджету.

Зокрема, як свідчать дані платформи "ОпенДата", тільки з початку поточного року «Софія ойл» здійснила продажів палива різним державним і комунальним установам на суму в понад 10 млн грн. Найбільшими замовниками ТОВ стали КП Ко­сто­піль­ської міської ради «Ко­сто­піль­ко­мун­сер­віс», ДП «Морський торговельний порт «Южний», КП «Комунальник», ДП «Маневицьке лісове господарство», КП «Бучатранссервіс» Бучанської міської ради, ПрАТ «Черкаське хімволокно» тощо.

Окрім того, як уточнили джерела редакції, ТОВ "Софія ойл" Орлової А.Ю. з 2022 року розпорядженням ДПС України позбавлена ліцензії на право оптової торгівлі пальним. Відповідно всіх контрагентів, що купували паливо у її компанії протягом останні двох років, очікують скасування податкових накладних і проведення відповідних податкових перевірок.

Проблема «чорного» експорту зерна і шляхи її вирішення

У Мінекономіки повідомляють, що цього року Україна змогла вийти на рекордний за час повномасштабного вторгнення показник фізичних обсягів експорту. Урядовці вважають, що невдовзі українські експортери будуть здатні наздогнати довоєнні об’єми. Це загалом сприяє поступовому відновленню української економіки, і, як зазначають спеціалісти, саме зерно стало фактором, який вплинув на високі експортні показники

З одного боку, спроможність України обстоювати свої інтереси на зовнішньому напрямку, що сприяло відновленню експортних можливостей, дає привід для оптимізму. З іншого боку, є критична необхідність сконцентрувати внутрішні зусилля для боротьби з «чорним» експортом зерна, що спричиняє мільярдні втрати для українського бюджету та гальмує позитивні тенденції для національної економіки.

Заступник генпрокурора Дмитро Вербицький, який в ОГУ відповідає за економічний блок та захист інвестицій, констатує, що існування «чорного» експорту зерна є реальним викликом для української економіки. «Сьогодні я вважаю, що це дійсно є проблемою. Тому що більшість зерна йде нелегально – не вертається валютна виручка, не сплачуються податки до бюджету, і країна втрачає мільярди гривень», - каже Вербицький. У прокурорському відомстві повідомляють, що нелегальний вивіз зерна відбувається як морським шляхом, так і залізничним. За даними Міністерства економіки, дві з кожних п’яти тонн зерна вивозиться без сплати податків.

Заступник генпрокурора Дмитро Вербицький

Як стверджують профільні експерти, сама проблема «чорного» зерна спричинена не війною, але в умовах війни з урахуванням логістичних проблем та втрати значної кількості угідь, ця проблема тільки загострилася. Через аграрний сектор шахраї виводили кошти за кордон і до початку російського вторгнення, а «чорний» експорт зерна вже тривалий час є складовою системи тіньової економіки, яка дозволяє компаніям ухилятися від сплати податків, обходити валютні обмеження та легалізувати не обліковане зерно. Коли трейдери купують у фермерів зерно за готівку й потім експортують його за кордон, зерно стає «чорним», бо при цьому не сплачуються податки, в країну не повертається валютна виручка. В експертних колах упевнені, що схеми з «чорним» зерном відомі, але прибрати умови для їх існування державі досі не вдається.

Зважаючи на планку вимог, яка піднята президентом, щодо бізнес клімату, захисту інвестицій та боротьби з економічними злочинами, на рівні Офісу генпрокурора питання «чорного» експорту зерна знаходиться на особистому контролі заступника генпрокурора Вербицького. Громадськість та бізнес оцінюють компетентність та ефективність прокурорської діяльності на цьому напрямку як достатньо високу. Водночас спеціалісти переконані, що виключно зусиллями прокурорів, хай якими б фаховими і результативними вони не були, перспектива вирішення проблеми «чорного» зерна не видається реальною. Усі без виключення вважають – потрібен комплексний підхід.

Україна знаходиться у стані війні, тож завдяки багатьом чинникам аграрна сфера переживає кризовий період. За таких обставин частина виробників приймає рішення працювати у «тіні». Разом з тим, спеціалісти з економічних стратегій одностайні: завдяки заходам системного й комплексного характеру з боку держави «чорний» експорт зерна можна, якщо не ліквідувати повністю, то приміром, достатньо швидко мінімізувати.

У цьому контексті є питання до податкової про адміністрування ПДВ: йдеться про проблеми з його відшкодуванням, про штучне блокування податкових накладних тощо. Фаховість, нетерпимість до корупції з боку податківців стали би ще більшим стимулом для доброчесного бізнесу, створили би умови для переходу на легальний рівень тих підприємців, хто працював у «тіні». Поки що таких умов недостатньо.

Надважливим заходом була би підтримка аграріїв саме у посівну. Об’єктивні причини відсутності коштів у держави, уряд міг би компенсувати більш активним залученням донорської допомоги від партнерів. Такої підтримки особливо чекають дрібні аграрії, які не в змозі конкурувати з великими холдингами. Урядовцям потрібно продовжувати працювати над новими експортними можливостями для України, розширенням шляхів експорту зерна, прибиранням бар’єрів та перешкод.

Окреме питання до якості роботи БЕБ, рівень ефективності якого, на думку переважної кількості профільних фахівців, видається дуже сумнівним. Україна потребує Бюро у вигляді якісної аналітичної служби, а не структури з кадровим забезпеченням, яке не витримує критики ні з боку суспільства, ні з боку професійної спільноти. Суспільна думка схиляється до того, що за масками-шоу, обшуками співробітників БЕБ у більшості випадків стоїть або некомпетентність, або зловживання повноваженнями, або корупційна складова. Часто густо у суспільних настроях переважає емоційність, але ж чи насправді реформування БЕБ відбулося?

Заступник генпрокурора Вербицький пояснює: «Під час нарад та тренінгів з різними правоохоронними органами завжди підкреслюємо, що обшуки – це винятковий захід, який повинен запроваджуватися тільки у випадку, якщо немає іншого способу отримати документи чи необхідну інформацію». «БЕБ покликаний займатися не тільки кримінальними провадженнями бізнесу, це орган, на який покладено завдання протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави», - підкреслює Вербицький. Утім, чи запрацювало Бюро ефективно згідно свого функціоналу?! Тож фахівці справедливо зауважують, що перезавантаження БЕБ на часі, разом з прозорим підходом до конкурсу на керівника Бюро і до процедури набору кандидатів.

У контексті «чорного» зерна не можна обійти системну й болючу для України проблему корумпованості митниці, яка ще й досі не розв’язана, хоча кожний новий уряд демонструє рішучість це реалізувати. На жаль, наміри не завжди дорівнюють реальним справам.

На законодавчому рівні ще маємо достатньо шпарин, якими користуються «чорні» експортери разом з недоброчесними чиновниками, що їх обслуговують. Потребують удосконалення питання ефективності й розподілу повноважень органів, що відповідають у державі за економічну безпеку. Рівень взаємодії таких органів повинен постійно підвищуватися. Відбувається ганебна деструктивна ситуація, за якої митники вказують на податкову та БЕБ, а Бюро в свою чергу вказує на митницю, і так по колу. Поки одні державні органи перекладають свою частку неефективності на інші, масштаби «чорного» експорту зерна не перестають зменшуватися. Це шкодить Україні всередині і не сприяє іміджу назовні. «От якби ці органи працювали своєчасно і згідно своїх функцій, то не було би проблем з таким об’ємом «чорних» схем», - зазначає заступник генпрокурора Вербицький.

Складно не погодитися з таким висновком, за яким, відверто кажучи, насправді стоїть серйозна проблема відсутності функціонування ефективного управління в державі, що потрібно й необхідно виправляти, не зважаючи на обставини війни. А може для українців це і є саме той шанс і обставини, коли проблему, підняту питанням «чорного» експорту зерна, конче потрібно приводити до ладу. Україна нарешті має усунути парадокс, коли відповідальні за економічну безпеку ніби й не порушують закон, але разом з тим, економічна безпека держави дуже страждає, український бюджет втрачає багатомільярдні кошти, які критично необхідні для виживання країни.

Розслідування воєнних злочинів і роль прокуратури

Щодо воєнних злочинів – ключового напрямку для Офісу генпрокурора (ОГП) правозахисники й громадськість висловлюються одностайно: за часів генпрокурорки Ірини Венедиктової цей важливий пласт роботи був провалений

Тоді не дивлячись на гучний піар, діяльність ОГП у напрямку збирання доказів воєнних злочинів російських військ, а також інших злочинів, які вчиняють негідники окупанти, виявилася, м’яко кажучи, не результативною.

По-перше, притягнення до відповідальності за злочин агресії та воєнні злочини рф, вчинені в Україні, є суспільно значущим для українців. По-друге, це важливо для всієї міжнародної спільноти. І по-третє, це дуже чутлива тема особисто для президента Володимира Зеленського, який є уособленням боротьби з путІним та російською навалою, що вторглася в Україну для її знищення. ОГП як законно встановлений орган, відповідальний за розслідування воєнних злочинів на території України, має основну роль у забезпеченні притягнення до відповідальності винних за їх скоєння. Тож ефективність ОГП у цій сфері принципова для України й керівництва держави. Ба більше, результати на цьому магістральному на сьогодні напрямку прокурорської роботи будуть визначальними щодо оцінки діяльності генпрокурора й інституції загалом.

Якісна реалізація конституційної координаційної ролі прокуратури - один з пріоритетних акцентів, на якому концентрується увага керівництва ОГП особливо в контексті належного повноцінного збору й документування воєнних злочинів. На початку 2024 року генпрокурор Андрій Костін повідомив, що українські правоохоронці розслідують 120 тисяч воєнних злочинів, 78 вироків же винесені національними судами, деякі російські злочинці засуджені особисто, а деякі заочно.

 

Заступник генпрокурора Ігор Мустеца

«Поза сумнівом головним завданням залишається організація належного досудового розслідування кримінальних проваджень, пов’язаних зі збройною агресією рф», - нещодавно зазначив заступник генпрокурора Ігор Мустеца під час координаційної наради з керівним складом правоохоронних органів одного з регіонів країни.

Профільні громадські фахівці роз’яснюють, що масштаби вчинених воєнних злочинів після великого вторгнення росії на українську територію спричинили трансформацію системи розслідування та судового розгляду в Україні. Підсилилася роль прокуратури у розслідуванні таких злочинів, а виклики у цій сфері дали поштовх для нормативно-правових та інституційних змін. «Для кримінального переслідування за воєнні злочини Україна обрала внутрішню модель із застосуванням комплементарного принципу переслідування, що дозволяє максимально притягнути до відповідальності винних осіб засобами національних органів розслідування, прокуратури і суду», - акцентує громадський діяч.

У цьому контексті національне правосуддя постало перед чималими викликами, серед яких недоліки правової та інституційної систем, труднощі політичного характеру. На окремі виклики вже є відповіді, так, до прикладу, інституціоналізовано розслідування воєнних злочинів шляхом створення спеціальних підрозділів з розслідування воєнних злочинів у Національній поліції України, розподілено кримінальне провадження стосовно злочину агресії до НАБУ, визначено спеціалізацію слідчих СБУ та ДБР, посилено «Департамент війни ОГП», окремо визначено спеціалізацію окружних та обласних прокурорів щодо воєнних злочинів.

«На органи прокуратури покладено здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо воєнних злочинів, ведення статистики зареєстрованих воєнних злочинів та результатів їх досудового розслідування, розробка стандартів розслідування, представлення сторони обвинувачення у судовому процесі щодо воєнних злочинів, співпраця з міжнародними правоохоронними структурами, органами міжнародного правосуддя й іноземними державами в сфері документування та розслідування воєнних злочинів, контакти з неурядовими та громадськими організаціями, журналістами», - каже заступник генпрокурора Ігор Мустеца.

«Так, у роботі органів, що реалізують досудове розслідування воєнних злочинів, ще багато недосконалостей. На це впливає недостатній рівень фаховості правоохоронців саме щодо особливостей розслідування таких злочинів, тож через спеціальне навчання треба максимально підвищити кваліфікацію слідчих і прокурорів. Треба прибрати ще існуючі законодавчі перепони. На це потрібен час. Головна і об’єктивна проблема – величезні масштаби скоєння воєнних злочинів в Україні. Труднощами для розслідування є воєнні дії, окупація частини територій, брак ресурсів, досвіду, складні критерії, за якими визначається, чи був скоєний воєнний злочин. До того ж, ми свідомі, що повну картину цих злочинів ми зможемо отримати після звільнення всіх окупованих агресором українських земель», - додає Мустеца.

«Утім, ми маємо ще ефективніше здійснювати координаційну роботу серед органів досудового розслідування, аби це вплинуло на швидкий обмін інформацією, спрощення бюрократичних процедур, впровадження чіткого алгоритму розслідування міжнародних злочинів із детальним описом здійснення невідкладних слідчих заходів. Загалом, Україна як держава, має проводити зрозумілу політику щодо національної системи переслідування за міжнародні злочини з гарантуванням якісної роботи відповідальних за цю діяльність органів. Ми вже дуже просунулися на цьому шляху і будемо наполегливо продовжувати йти цим курсом, - впевнений заступник керівника ОГП.

Image

Підписатися на новини

Приєднатися до Нас

Швидкі посилання

Image
Йдучи до глобального успіху зі 100% ентузіазмом. "Борітеся – поборете, Вам бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая!"

Адреса

©1994-2023 Всі права захищені.

Ukrainian English Spanish