Громадська хокейна спільнота дуже обурена можливою появою депутата Полтавської обласної ради від ОПЗЖ Сергія Мазура у кріслі президента Федерації хокею України. Принаймні, як стверджують у профільних громадських колах, Мазур сконцентрував всі свої зусилля і ресурси для захоплення першого кабінету ФХУ і бачить себе одноосібним хазяїном українського хокею

Скоро спливає третій рік повномасштабної російської агресії, а такі як Мазур, з п’ятої колони проросійських ОПЗЖістів, досі почуваються в Україні настільки комфортно, що мають нахабство претендувати на керівні посади у різних сферах життєдіяльності країни аби впливати на її долю. Тож навколо хокейне середовище націлене не допустити Мазура до керма ФХУ, витягуючи «скелети» із шафи проросійського діяча на розсуд хокейних вболівальників та нації в цілому.

Після 24лютого 2022-го року українська суспільна думка транслювала одностайність щодо заборони ОПЗЖ та усіх проросійських партій. До того ж, переважна кількість українців вимагала заборони церкви, пов’язаної з країною агресором.

Згодом такі вимоги суспільства були реалізовані. ОПЗЖ було заборонено Верховним судом у 2022-му. Утім епопея з УПЦ МП продовжувалася аж до 2024-го, коли парламентарі накінець-то спромоглися проголосувати заборону релігійних організацій, пов’язаних з рф. Тяганина з прийняттям цього важливого рішення була справжньою ганьбою для депутатського корпусу. Причиною служила існуюча в парламенті та на місцях п’ята колона, представники якої, на кшталт шанувальника "руського міра" Мазура, достатньо довго торпедували цей крок.

У 2023 році 10 депутатів Полтавської обласної ради стали на захист московської церкви, ухваливши документ антиукраїнського змісту під назвою «Звернення депутатів Полтавської обласної ради до Верховної Ради України щодо припинення антиконституційних дій стосовно Української Православної Церкви». Серед цих депутатів був Сергій Мазур, який на загал - палкий патріот української держави, підтримувач ЗСУ, а в кулуарах облради – захисник московитської церкви, що десятиліттями була реальною загрозою національній безпеці нашої держави. То ким є пан Мазур насправді? Чи є у нього мораль, совість, справжні людські переконання?! Питання скоріш за все риторичне, бо його безпринципна поведінка перевертня говорить сама за себе.

І от саме такий кандидат з подвійним людським дном може отримати президентство ФХУ і стати обличчям українського хокею. Чи сподобається це обличчя мільйонам вболівальників хокею, і тим, хто на фронті знищує російських окупантів, і тим, хто в тилу своєю працею наближає українську перемогу?! Можливо є сенс добре подумати, перш ніж підтримувати кандидата у президенти ФХУ Мазура, котрий тільки-но топив за російських попів, що десятиліттями служили ФСБшними вошами, ненавидячи все українське.

Запит суспільства на реальне очищення політичної системи України від сил «проросійського блоку» та позбавлення мандатів депутатів таких партій залишається дуже високим. При цьому, мова йде і про парламентарів, про депутатів на місцевому рівні

Утім, по суті, після заборони таких партій, їхні представники продовжують впливати на критично важливі сфери життєдіяльності країни. Так, депутати, що балотувалися від ОПЗЖ в парламенті і на місцях, так само беруть участь у встановленні правил, за якими житиме Україна, вирішують, якими будуть особливості військової служби в ЗСУ тощо.

Тож громадська спільнота вважає повною ганьбою намагання кременчуцького бізнесмена з кримінальним минулим Сергія Мазура, затятого прихильника ОПЗЖ, який балотувався до обласної ради від партії Медведчука, захопити під свій контроль Федерацію хокею України (ФХУ). У профільних хокейних кругах впевнені, президентство Мазура у ФХУ, якщо таке станеться, буде означати повний переворот у сфері національного хокею зі 100%ними ризиками втручання і впливу російської інформаційно-політичної складової.

Україна чітко задекларувала, що пішла у форваторі остаточного очищення від пут русні та розриву з будь-яким її впливом, а отже її прихильників не можна ні на крок допускати до управління державними справами, якої би площини українського життя вони не торкалися - чи то економіки, чи то політики, або культури і спорту. Більш того, ця війна довела: бувших колаборантів або просто лояльних до росії не існує, підсівши на кремлівський гачок одного разу, злізти з нього вже не дозволять.

Спеціалісти хокею, фани, громадські діячі категорично проти обрання Сергія Мазура президентом ФХУ. Вони переконані, що ймовірне президентство Мазура може нести загрози для прогресивного розвитку українського хокею з причини стороннього російського впливу.

Сили оборони України виконують поставлені перед ними задачі на фронті, свої задачі з очищення від різного роду колаборантів має виконувати суспільство і влада в тилу. Українці вже дали однозначну відповідь щодо того, яким бачить майбутнє діячів, подібних Мазуру. Вони не повинні мати можливості впливати на політику або рішення, що стосуються магістральних напрямків життєдіяльності країни, до яких, безумовно, належить сфера спорту. Більшість громадян не задоволена якістю перевірки правоохоронними органами діяльності таких осіб на колабораціонізм та держзраду.

У 2022-му році Верховний суд України остаточно заборонив діяльність партії «Опозиційна платформа - за життя» («ОПЗЖ»). Утім, здається, ми не провели остаточну риску між тим, що було до 24 лютого і після, бо представники «ОПЗЖ» продовжують працювати у парламенті, місцевому самоврядуванні, намагаються займати впливові позиції у різних сферах життєдіяльності країни

До речі, Сергій Мазур - палкий адепт «ОПЗЖ», великий шанувальник лідерів проросійської сили Бойка і Медведчука зараз активно проривається у крісло президента Федерації хокею України (ФХУ). Чи справа тут виключно в хокеї? Скоріш за все, хокей – це ключ, що відкриває нові горизонти впливу не тільки на український спорт, ба, більше, на топ політику, яка завжди була й буде невід’ємною частиною спортивного життя будь-якої держави світу.

Сергій Мазур – достатньо відомий кременчуцький бізнесмен зі ще більш відомим кримінальним шлейфом. Окрім «заводів і пароходів» донедавна Мазур очолював ХК «Кременчук». Як стверджують у громадських колах, хокей служив йому допоміжним інструментом для підтримки іміджу, що катастрофічно зіпсувався з початком повномасштабного вторгнення російських військ та арештом лідера ОПЗЖ Медведчука, на якого ще кілька років тому Мазур з однопартійцями буквально молилися, відверто хизуючись своєю причетністю до впливової промосковської руки.

Аби зміцнити свої позиції в регіоні та захистити свої статки в 2019 році Мазур вирішив піти у політику, доєднавшись до лав проросійської ОПЗЖ. Програвши вибори у ВР, Мазур не здавався і все ж таки став депутатом обласної ради від партії Медведчука-Бойка.

Велика війна, яку принесли в Україну російські окупаційні війська, зіпсувала Мазуру карти, тож треба було відрікатися від присяги ОПЗЖ, швидко перефарбовуватися, відмиватися від «російського тавра», шукаючи шляхи до представників у владних кабінетах. Філософія життя таких осіб як Мазур: хто більше заплатить, тому цареві і моляться. Присутність принципів, моральних переконань, вони взагалі вважають за слабкість, тож коли міняються обставини, зраджують одразу, без будь-яких коливань.

Саме такий персонаж намагається захопити президентство ФХУ через методи підкупу членів Ради ФХУ, шантаж співробітників Федерації, штучні скандали та звинувачення на адресу діючого керівництва ФХУ, через брудні замовні статті у ЗМІ, через тиск з боку силових структур на незгодних з його кандидатурою. Мазур запустив справжню коток машину, яка має задавити всіх нелояльних до нього у впливовій хокейній сфері, точнісінько за таким сценарієм як намагалася ОПЗЖ Медведчука вичавити з України українство і насадити безчесний та мерзенний «руській мір».

Хокей в Україні, зі своєю багатою історією та потенціалом, міг би давно стати спортом номер один, конкуруючи з футболом за популярністю та престижем

На початку 90-х, на хвилі незалежності, український хокей демонстрував стрімкий розвиток, породжуючи талановитих спортсменів зі світовим ім'ям. Однак, на жаль, незважаючи на всі передумови, на довгі часи український хокей виявився заручником корупції та некомпетентності, перетворившись на майданчик для «осідання» державних грошей.

Проблема полягала у відсутності прозорості та підзвітності у Федерації хокею України (ФХУ), а саме її екс-керівника Анатолія Брезвіна. Він очолював ФХУ з 2006 по 2020 роки та заплямував себе корупційними схемами. Незважаючи на часткове державне фінансування, кошти, призначені для розвитку хокею, не досягали своєї мети. Бо під час Брезвіна була відсутня прозора система розподілу коштів, а контроль над витратами був мінімальним.

Брезвін, маючи за плечима «титул» керівника податкових органів та прізвисько «король обналу», перетворив ФХУ на «відмивний» майданчик для корупційних грошей.

Навколо екс-податківця зібралася команда махінаторів, які використали свої зв'язки у владних колах для закриття очей на масштаби корупції. При цьому «фантомна» діяльність Брезвіна та його команди представлялася, як бурхлива та успішна робота з розвитку хокею.

В результаті значна частина фінансування не доходила ні до спортсменів, ні до розвитку юного покоління, ні до створення нормальної хокейної інфраструктури.

До прикладу, державна цільова соціальна програма «Хокей України», ухвалена урядом у 2007 році, могла стати проривом для українського хокею. Програму, розраховану на період з 2008 по 2017 рік, було доручено Міністерству молоді та спорту, яке виступало в ролі замовника та координатора, а Федерація хокею України відповідала за безпосередню реалізацію.

Ідея програми була шляхетна та приваблива: підвищення інтересу до хокею серед різних груп населення, формування здорового способу життя, відбір та підготовка талановитих спортсменів для досягнення високих результатів.

Для цих цілей планувався розвиток сучасної інфраструктури – будівництво та модернізація льодових арен, створення шкіл хокейної майстерності, забезпечення спортсменів якісним екіпіруванням та інвентарем. Планувалося створити умови для масового заняття хокеєм серед дітей та юнаків, незалежно від соціального статусу та фінансових можливостей.

Незважаючи на величезні кошти, виділені на реалізацію програми, система навчання не була модернізована, а інфраструктура розвивалася дуже повільно й багато обіцянок залишилися невиконаними.

Головною причиною провалу став корупційний розподіл фінансових коштів. Більшість грошей просто зникла з бюджету завдяки діям Брезвіна, а ті, що дійшли до реалізації програми, використовувалися неефективно. У підсумку програма «Хокей України», незважаючи на величезні заявлені інвестиції, не змогла пожвавити український хокей. Вона стала яскравим прикладом цинічного злодійства та некомпетентності державних чиновників.

2009 року в Україні зародилася нова надія на відродження хокею. Держава, усвідомлюючи потенціал цього виду спорту, запустила масштабну цільову програму будівництва споруд зі штучним льодом. На її реалізацію було виділено значні кошти: 35 мільйонів гривень у 2009 році та понад 101 мільйон гривень у 2010 році.

Програма обіцяла неймовірні перспективи для українського хокею. За рахунок бюджетного фінансування планувалося щорічно залучати 12 тисяч школярів до навчання основ хокею, відкривати 16 відділень хокею у дитячо-юнацьких спортивних школах та 60 – при спортивних клубах.

Хотіли побудувати не менше 50 льодових арен по всій країні, що дозволило б забезпечити якісну тренувальну базу для юних хокеїстів та створити умови для проведення професійних змагань. Також були плани з відродження професійного хокею: сформувати дві ліги: вищу – за участю 12-14 команд, та першу – з 6-8 командами.

Відповідне завдання з підвищення рівня збірної України – повернути її до елітної групи Чемпіонату світу з хокею та забезпечити участь у зимових Олімпійських іграх.

Проте замість реалізації амбітних планів програма стала жертвою корупції знову за участю Брезвіна. У 2010 році державне підприємство, яке відповідає за закупівлі, придбало 12 комплектів обладнання для виготовлення штучного льоду в одного постачальника, причому кожен комплект коштував понад 1 мільйон доларів США. Згодом з'ясувалося, що з 12 комплектів лише 7 були реальними, а решта 5 – фіктивними. Бюджетні гроші (понад 5 мільйонів доларів) просто зникли.

Внаслідок корупційного скандалу програму з будівництва споруд зі штучним льодом було фактично саботовано. Обіцяні льодові арени так і не з'явилися, а фінансування дитячо-юнацького хокею обмежилося кількома акціями.

Український хокей, позбавлений необхідної інфраструктури та підтримки, опинився на межі зникнення. Збірна України, позбавлена ​​можливості повноцінно тренуватись та брати участь у міжнародних змаганнях, скотилася на периферію світового хокею.

Особливу роль у цьому трагічному сценарії відіграв на той час президент ФХУ Брезвін, чия діяльність просякнута корупцією. Цей чоловік перетворився на олігарха, який розбагатів на «хокейних» грошах. Про масштаби «хокейного спрута», створеного Брезвіним та його спільниками, неодноразово писали журналісти-розслідувачі. У їхніх роботах називалися конкретні прізвища головних вигодонабувачів: Імас, Бітик, Верес, Сисюк. Ці люди довгі роки сиділи у кріслах керівників українського хокею, висмоктуючи з нього всі соки, не дбаючи про його процвітання.

Важливо наголосити, що проблема корупції в українському хокеї не обмежувалася відсутністю інвестицій у розвиток спорту. Скандали за участю ключових гравців збірної, про які неодноразово писали ЗМІ, також є прямим наслідком гнилої системи, побудованої Брезвіним та його соратниками. У брезвіновській системі спортивні результати відходили на другий план, поступаючись місцем особистим інтересам та корупційним схемам.

Парадоксально, але незважаючи на всі скандали та звинувачення, Брезвін та його команда намагаються й у 2024 році впливати на український хокей, не допускаючи реальних змін та не даючи цьому спорту шансу на відродження. Він хоче повернутися в ФХУ, щоб поновити свої корупційні схеми, тому все робить для того, щоб поставити на чолі Федерації свою людину.
 

Цю людину звуть Сергій Мазур, проросійський діяч, який прикривається спортом, як це робив Борис Колесників зі своїм спортивним клубом «Донбас». А знаєте, що поєдную Мазура та Колеснікова – це залишки «Партії регіонів». Колесников в 2014 році порушував закон та в Сєверодонецьку – на «сепаратиському з'їзді» призивав до федералізації України. Тобто, він таким чином грав з Путіним в одну гру.

А Мазур робив свою політичну кар’єру в «ОПЗЖ» – проросійському осередку, можна сказати «філіал Кремля» в Україні. Мазур готовий порушити закон, бо багато разів це робив – судові реєстрі забити справами проти Мазура. Але наразі він, як проросійська людина, якому близькі «идеалы русского мира», готовий все зробити, щоб повернути український хокей в бік Росії. Це його принципове бачення, яке підтвердилось саме справами, а не пустими словами.

Нараз відбувається масова атака на теперішнього очільника хокейній федерації Георгія Зубко з єдиною метою – знову відкинути хокей назад у прірву, як до того багато разів робив Брезвін та його поплічники.

Український хокей, який пережив у 90-х роках період свого розквіту, довгий час під керівництвом президента Федерації хокею України (ФХУ) Анатолія Брезвіна перебував в глибокій кризі. Що ж призвело до такого сумного стану цей видовищний вид спорту?

Насамперед на той час була відсутня належна державна підтримка. Фінансування, що виділяється на розвиток цієї спортивної дисципліни, було мізерним у порівнянні з іншими країнами. Внаслідок цього українським хокеїстам не вистачає сучасних льодових арен, тренувальних баз, необхідного спортивного інвентарю та можливостей для професійної підготовки.

Не менш важливо наголосити на відсутності чіткої, компетентно розробленої стратегії розвитку українського хокею в ФХУ тих часів. У колі топ-менеджменту ФХУ вкоренилася корупція та некомпетентність, які серйозно гальмують розвиток хокею.

Замість цілісного плану дій, що спирається на конкретні цілі та реалістичні кроки, ми бачимо лише хаотичні, не завжди обґрунтовані ініціативи, які не дають очікуваного результату.

За роки змінилося кілька лідерів ФХУ, але приход шахраїв, як Брезвін, повністю знищили всі позитивні здобутки. Тож розглянемо історію цієї організації.

Засновником ФХУ став Анатолій Хорозов, який керував Федерацією з 1992 до 1997 роки. Хорозов, безперечно, був досвідченим фахівцем у сфері хокею, але головною його гідністю була щира відданість справі. Він завжди ставив інтереси розвитку хокею вище за особисті амбіції, що дозволило закласти фундамент для майбутнього українського хокею.

Після Хорозова президентом ФХУ став Олександр Омельченко, мер Києва на той час. Проте його президентство (терміном до 2006 року) так і не стало прогресивним періодом для українського хокею. Омельченко не зміг перетворити напрацювання Хорозова на реальні успіхи, ймовірно, через надмірний інтерес до вирішення своєї особистої вигоди.

Втім далі було гірше й Анатолій Брезвін свого часу майже поховав український спорт. Його правління, яке розпочалося у 2006 році, ознаменувалося не розвитком хокею, а його систематичним знищенням. Брезвін, на той час голова Державної податкової адміністрації України, вміло використовував свої зв'язки та кумівство, щоб зайти на посаду в ФХУ. Він переконав багатьох бізнесменів підтримати свою кандидатуру, а також, за чутками, «переконав» свого попередника, Омельченка, який фактично передавши йому кермо влади.

З самого початку президентства Брезвіна стало зрозумілим, що його цікавили не проблеми розвитку хокею, а особисте збагачення. ФХУ перетворилася на декоративну контору, яка служить для відмивання величезних корупційних доходів для Брезвіна та його оточення.

Кошти, які мали бути спрямовані на розвиток дитячо-юнацького хокею, будівництво інфраструктури, підвищення кваліфікації тренерів, йшли до кишень чиновників. Величезні суми, виділені державою на фінансування хокею, розчинялися у бездонній прірві корупції під дахом Брезвіна.

Журналістські розслідування, що оприлюднили масштаби махінацій Брезвіна та його команди, залишалися поза увагою правоохоронних органів. Жодна з таких публікацій не стала предметом розслідування. Складалося враження, що Брезвін та його оточення мали повний імунітет, що дозволяє їм безкарно грабувати український хокей.

За даними одного з видань, Брезвін за час свого «правління» сколотив статки, які оцінюються в понад півмільярда доларів. Сума, яка викликає не лише подив, а й обґрунтовану підозру про те, що президент ФХУ використовував свою посаду для особистого збагачення, ігноруючи розвиток українського хокею.

За Брезвина український хокей не просто застиг на місці, він загруз у безнадійності. Національна збірна України демонструвала обтяжливі результати, а молоді таланти, позбавлені необхідної підтримки, були змушені шукати удачі за кордоном.

В ті часи Брезвін чіпко тримався за владу, не допускаючи до управління ФХУ нових людей, яке методи роботи більше нагадують не управління, а самоізоляцію. В українському суспільстві йде хвиля обурення з приводу дій скандального екс-податківця. Хокейні професіонали, уболівальники та прості любителі хокею вже не вірили у його здатність вести національний хокей до успіху.

Але у той час, як у розвинених країнах керівників із такою «заплямованою» репутацією швидко відправляють у відставку, Брезвін продовжував довгі роки займати своє президентське крісло, впиваючись безкарністю.

Тому наразі необхідно поновити увагу до цього шарлатана від уряду Миколи Азарова та провести прозоре розслідування дій Брезвіна. Мета – притягнути його до відповідальності за шкоду, заподіяну національному хокею. Треба підняти всі зв’язки сумнівного екс-податківця, в тому числі нового його фаворита – людини з глибоким кримінальним минулим Сергія Мазура. Це той, який хотів встановити проросійський порядок в Україні, тому що ідейною часткою та членством пов’язаний зі скандальною партією «ОПЗЖ». Відплата повинна прийти до Брезвіна та його фаворитів, бо таким чином відновлюється справедливість.