Зараз Україна бореться на декількох фронтах, які повинні визначити її майбутнє. На 1000-кілометровому фронті військові атакують оборону росіян. На внутрішньому вибудовуються перспективи того, якою буде держава після закінчення бойових дій. Обидва фронти є визначальними й важливими, вони є серйозним випробуванням для України і всіх тих, хто надає їй підтримку

Звісно, що партнерів турбують результати українського контрнаступу. Утім принциповим для них є й той фундамент, на якому українська держава буде розвиватися після повернення окупованих територій. І саме про це найбільші побоювання, які висловлюються у багатьох західних державах. Чи в Україні дійсно відмовляться від корупції, вибудують чесні суди, ефективну правоохоронну систему, привабливий інвест та бізнес клімат?! Чи стане ця велика війна проти російської агресії поштовхом для позитивних трансформацій, які дозволять Україні увійти до клубу цивілізованих країн світу?!

Варто зазначити, що подібні питання є провідними не тільки для країн, що підтримують Київ, вони займають голови переважної частини українського суспільства.

Едуард Єфіменко, Голова
Комітету по боротьбі з корупцією

За великим рахунком міцність держави полягає у здатності захистити себе не тільки від зовнішнього ворога, а й від внутрішнього, який, до прикладу, займається корупцією чи то розкраданням державних коштів

Достойно відбиваючись на воєнних фронтах , українці не завжди помічають внутрішнього ворога, котрий, як і раніше у мирні часи, спокійно працює в тилу, завдаючи моральних та матеріальних збитків державі.

Так, до Комітету надходять численні звернення щодо фактів корупції, махінацій та незаконних схем з розкрадання державних коштів у сфері медицини Києва та Київської області. Навіть обставини війни не зупиняють деяких діячів, котрі, користуючись впливом або керівними посадами, без усіляких моральних гальм створюють та реалізують схеми розкрадання бюджетних грошей.

Громадянське суспільство обурює такий стан речей, тож Комітет реагує й надалі буде реагувати на усі подібні сигнали від мешканців столиці, передаючи їх до правоохоронних органів з метою оперативної перевірки, розслідування та встановлення справедливості.

Комітет отримав факти розкрадання бюджетних коштів за програмою медичних гарантій. У доведеній до Комітету інформації йшлося про те, що з метою отримання грошей, керівники у змові з деякими лікарями одного з медичних закладів вносили до відповідних баз інформацію про кількість пацієнтів, котрим були надані медичні послуги. У зверненні до Комітету стверджувалося, що пацієнти або взагалі не зверталися до закладу або їхні дані були вигадані лікарями. Тобто держава безпідставно перерахувала з бюджету десятки тисяч гривень. Обставини, викладені у зверненні Комітету, уже вивчаються правоохоронцями.

Нещодавно Комітет був проінформований про розкрадання держкоштів, виділених одній з лікарень на боротьбу з COVID. У викладених фактах доводиться, що через махінації було привласнено більше десятка мільйонів гривень: здійснювалася оплата на рахунки афілійованих компаній за неіснуючі послуги та нібито проведення будівельних і ремонтних робіт у медустанові. Також йшлося про факти нарахування безпідставних премій, авансів, зарплат. Під виглядом «ковідної» доплати нараховувались суми, що перевищували встановлені норми як медикам, так і особам, які надавали фіктивні послуги медзакладу. Усі факти передані компетентним органам для розслідування.

Величезна кількість звернень до Комітету містить сигнали про розкрадання коштів на ремонтах медичних закладів Києва та області, про ухилення від сплати податків. У зверненнях фігурують факти неправомірної діяльності працівників комунальних підприємств, генпідрядників, мед установ та навіть співробітників органів правопорядку. Усі матеріали передані Комітетом до правоохоронних органів для перевірки та оцінки з точки зору законності. Контроль за темпами оперативності роботи силовиків щодо сигналів від громадян про факти неправомірної діяльності, пов’язані з розкраданням держкоштів, Комітет здійснює постійно.

Для українців, які гідно воюють на фронтах, самовіддано займаються волонтерською діяльністю або просто чесно працюють, наближаючи перемогу, викривлена мораль людей, що намагаються красти з держбюджету під час війни, викликає гнів, а також справедливі вимоги невідворотності покарання згідно закону для такого роду ділків.

Внутрішньому ворогу треба давати відсіч не менш принципово й жорстко, а ніж зовнішньому, та ні в якому разі не віддавати ініціативу корупціонерам і шахраям без справедливого бою, ні в якому разі не вселяти в них почуття безкарності й не чекати, доки вони вдарять у спину державі, що стікає кров’ю у війні з агресором.

Едуард Єфіменко - голова ВГО «Комітет по боротьбі з корупцією»

Продовження великого інтерв'ю UA-INDEPENDENTз Едуардом Єфіменком - головою ВГО «Комітет по боротьбі з корупцією» Ч.3

 Як Ви вважаєте, у нас в принципі є шанс побороти корупцію?

- Перш за все, тут треба бути реалістами. У нас є шанс її знизити, ефективно на неї реагувати, бо так чи інакше прояви корупції існують будь – де, навіть у тих розвинутих демократичних країнах, яких ми маємо для себе за приклад. Я вже говорив, що корупція в Україні – не просто проблема моралі, як це трапляється в країнах, де подібні ситуації виглядають скоріше винятком з правил.

У таких країнах працюють механізми ще більшої прозорості та неминучого адекватного покарання з максимальним ефектом публічності. Ми поки що живемо, і треба це визнати, у суспільстві з системною корупцією, де кардинальними проблемами є відсутність чесної судової системи і справедливого доступу до розподілу ресурсів для суспільства. За цими проблемами йдуть питання зі створенням політичних партій, які б дійсно відповідали інтересам різних груп громадян, а не олігархічним примхам.

У цьому контексті варто сказати і про непомірно велику, неефективну присутність держави в економічному аспекті життя українців. І про необхідність відкривати реальні локальні можливості, де громадяни можуть знизу впливати на розподіл ресурсів, які можуть швидко розвиватися завдяки процесам децентралізації.

Тобто, за наявності справжньої політичної волі до розв’язання наведених мною вузлів , ми будемо мати усі шанси не тільки знизити рівень корупції, ба більше – стати повноправною країною європейської спільноти, увійти до натівського альянсу, мати статус впливової держави європейського континенту, думку якої поважають у світі. Потрібна реальна воля політиків, енергія та небайдужість громадянського суспільства, контроль з боку партнерів, швидкі та ефективні реформи.

На жаль, реалії такі, що маємо констатувати - корупція в Україні є навіть під час війни. Чи війна є приводом для гальмування антикорупційних реформ, як Ви вважаєте?

- Війна зовсім не є аргументом для гальмування боротьби з корупцією і запровадження механізмів її запобігання.По-перше, це потрібно самій Україні, особливо в умовах війни, адже зрештою це буде плюсом для збереження саме українського публічного бюджету.По-друге, це міжнародні наслідки, які включають для Києва широке поле питань. Пришвидшення антикорупційних заходів – вагомий козир для перемовин про вступ України до ЄС. Не секрет, що такі індикатори як «антиолігархічний», ситуація з протидією корупції, продовження судової реформи, протидія відмиванню коштів найчастіше звучать від західних партнерів як ключові перепони на нашому шляху до євроспільноти. Хочу зауважити, що переговори з донорами про кошти на відновлення, діалог з МВФ, макрофінансова допомога від США – всі ці міжнародні діалоги Києва з партнерами так чи інакше починаються і закінчуються питаннями протидії корупції.

Тож партнери стежать за нашими антикорупційними кроками, які повинні стати справжнім сталим трендом, а не випадковостями. До речі, дуже багато змін на вимоги ключових партнерів відбулося в Україні у другій половині 2022 року, а от раніше виконання цих рекомендацій були для Києва проблемними, навіть болючими. Це про ваше питання щодо антикорупційних реформ під час воєнних дій! За рік широкомасштабної війни зрушилися з мертвої точки ті зміни, про вимогу щодо яких Київ був в курсі вже давно, але не міг чи не хотів іх втілювати. Не буду зупиняться детально, бо це є у звіті фахівців GRECO, котрий можна проаналізувати.

Але попереду у нас ще достатньо роботи, бо фокус оцінювання України з боку експертів GRECO щодо запобігання корупції серед депутатів, суддів та прокурорів не слабшає. Це дуже актуальні для України проблемні сфери, де панує системна корупція. По них є більше тридцяти рекомендацій від GRECO, кожна з яких визначає потреби невідкладних реформ щодо різних питань в рамках цих пріоритетів. Половину з них нами вже виконано. За наявності бажання й політичної волі владної команди Україна може показати ще більший антикорупційний прогрес, ніж той якого досягла за перший рік війни.

Протягом 2022-го Київ завершив більше реформ, ніж за кілька попередніх років. Боротьба з корупцією і реформи попри війну не на словах , а на ділі - від цього не потрібно відступати владі, а громадському суспільство у свою чергу не можна знижувати рівень контролю за діями іі представників. Адже ж з часом щодо цілої низки болючих українських питань у всі нас буде запит на чесні відповіді.

Ярослава Ничипоренко, шеф-редактор UA-INDEPENDENT

Продовження великого інтерв'ю UA-INDEPENDENTз Едуардом Єфіменком - головою ВГО «Комітет по боротьбі з корупцією» Ч.2

Маємо в Україні достатньо розвинену антикорупційну інфраструктуру, велику антикорупційну громадську спільноту. Чому ж боротьба с корупцією у нас відбувається так повільно?

- Справа в тому, що розуміння проблеми корупції не повинно бути лінійним, іі треба розглядати системно. До прикладу, як у законі визначена корупція?! Як зловживання службовим становищем для особистої вигоди. Але ж, дивитися на корупцію тільки у такий спосіб – це вузький підхід до проблеми. Перш за все, чи є корупція проблемою моралі? Безумовно є, бо за кожною вчиненою корупційною дією стоїть те чи інше прізвище конкретної людини. Скільки ми пам’ятаємо відсторонень, звільнень, люстраційних процедур, разом з тим масштаби корупції не дуже зменшуються. Тож ця хвороба має глибші причини, а отже і розглядати, і долати її треба системно. Тут ми підійшли до принципових речей, які треба змінювати. Я маю на увазі реформування суспільного устрою таким чином, щоб був більш менш рівний доступ до суспільних благ, бо, звісно, ідеальних систем не існує. У нас в Україні поки що пересічні громадяни мають обмежений доступ до природних, економічних, політичних ресурсів, які й досі контролюються певними кланами та афілійованими з ними структурами. Так зване коло осіб (чи олігархів), разом з обслуговуючим їх пулом політиків, силовиків не зацікавлені у неупередженому розподілі українського суспільного «пирога». Це гіпертрофоване монопольне положення групи фамілій в українському економічному й політичному житті вважаю основною причиною існування високого рівня системної корупції. Системна корупція – це найвищий рівень, де існують неписані домовленості про торг або обмін «посадами на потоках», котрі дають можливість отримувати корупційну ренту. Такого роду система, що кормиться відкатами, сприймає на потрібних посадах тільки своїх. Цей устрій треба міняти. Всі інші причини існування корупції, хоч їх і достатньо багато, мають похідний характер.

Саме через корупцію не розвивається українська економіка?

- В тому числі, але це також проблема комплексна. Разом з тим, ніхто не наважиться заперечувати, що економічний ефект від розумної антикорупційної політики буде очевидним. Корупція гальмує підприємницьку енергію, зменшує конкуренцію, негативно впливає на бізнес клімат, стримує інвестиції. Чи можна назвати конкурентним середовище, де доступи до ринків, замовлень, ліцензій отримують не найбільш ефективні підприємства, а близькі чи дружні до владних кіл фірми?.. де система побудована так, що бізнес вимушений вкладати не в інновації і розвиток продукту, а в потрібні знайомства? Від цього страждає економіка, бюджет, споживачі, країна загалом та її зовнішня іміджева складова. Звісно реальні й продумані антикорупційні заходи позитивно вплинули би на економічний виграш для країни, та хочу підкреслити, що розмови про економічну політику повинні бути значно ширші й глибші, ніж тільки обговорення комплексу антикорупційних питань.

Ярослава Ничипоренко, шеф-редактор UA-INDEPENDENT

Про багато чого, що стосується болючої і складної для України теми корупції, яка довгі часи підривала авторитет країни на міжнародному рівні, створювала реальну загрозу безпеці держави, обмежувала конституційні права і свободи українців, про формування антикорупційного громадського руху UA-INDEPENDENT поговорили з Едуардом Єфіменком - головою ВГО «Комітет по боротьбі з корупцією», справжнім першопрохідцем на ниві боротьби з корупцією в Україні та прикладом для наступних поколінь громадських діячів у цій сфері

Ярослава Ничипоренко, шеф-редактор UA-INDEPENDENT

Сьогодні можна стверджувати, що громадський сектор в Україні є достатньо розвинутим. Разом з тим, експертна думка одностайна у тому, що цей сектор треба посилювати й надалі. Ви були одним з перших в Україні, хто створив громадську антикорупційну організацію(яка до речі працює вже 18 років). Ви маєте двадцятирічний досвід роботи громадського діяча, тож було б цікаво дізнатися, як усе починалося?

– Юридично наша громадська організація з’явилася у 2005-му, але ідея щодо її створення народилася у моїх думках давно. Події Помаранчевої революції, початок президентства Віктора Ющенка – то були часи громадського піднесення, активності, а разом з тим, і можливостей. Нам здавалося, що Україна має шанси стати частиною європейської сім’ї, приєднатися до НАТО. Суспільство хотіло змін, реформ. Бізнес бажав комфортного клімату для свого розвитку без надуманих бар’єрів, зарегульованості, корупції, свавілля від силовиків. Звісно запит на створення антикорупційної громадської організації був дуже високим. Я сам виріс із бізнес середовища, дуже добре розумівся на проблемах підприємців, на тому, як їх сформулювати для влади, щоб відбувався діалог і зміни на краще. Ми мали великий заряд енергії робити Україну по-справжньому європейською. У цьому сенсі не було проблем. Складність полягала у тому, що, на жаль, наші сподівання щодо швидких змін були надто завищені. Ми не усвідомлювали, що цей шлях буде довгим, тернистим, таким, що потребує витримки, системності, нового досвіду, підхо дів і світосприйняття. Утім, кожна з країн, котрі вважаються сталими демократіями, так чи інакше проходила свій шлях перетворень, і він не був легким. Згодом усвідомлення прийшло, що найцінніше досягнення західного світу – верховенство права, слід вибудовувати крок за кроком, цеглину за цеглиною, старанно та послідовно, а потім ще й постійно захищати від знецінення. Цей важкий шлях за нас ніхто не пройде, тільки ми самі.

Як гартувалася ваша організація, ви особисто як громадський діяч, з огляду на практичну відсутність в Україні культури контролю за діяльністю влади з боку громадянського суспільства? З якими проблемами Вам прийшлось стикатися?

– В країнах з розвинутими демократіями, до пулу яких ми націлені увійти, існування культури громадського контролю за діяльністю органів публічного управління та їх посадових осіб, за дотриманням конституційно закріплених інтересів суспільства, прав і свобод громадян вимірюється багатьма десятиліттями або, навіть, століттями. В Україні така культура тільки формується. Процес іде складно, кількість громадських структур збільшується, однак далеко не завжди це означає якість у сенсі реалізації ефективного контролю за владою. Вважаю на це потрібен час, певний рівень правової і політичної обізнаності, загальний культурний рівень, але згодом неодмінно кількість переросте в якість. Зрозуміло, що першопрохідникам, таким як ми, довелося на собі сприймати увесь спротив старої системи, яка сильно пручалася принципам відкритості, прозорості, публічності, які ми намагалися прививати владі, щоб мати можливість здійснювати громадський контроль. Ми прагнули не допустити , попередити або усунути дії представників влади за межами законності й правопорядку. До нас надходили сотні звернень від бізнесу і просто громадян, права і свободи яких порушувалися на підставі слабкого реагування з боку компетентних органів або взагалі його відсутності. І майже за кожним таким випадком стирчали чиїсь «корупційні вуха». Тож, звісно, на мою адресу здійснювалися різного роду погрози, були й замовні брудні статті у низькопробних медіа з метою залякати, завдати іміджевого удару, очорнити, скомпрометувати. Можливо такі пасквілі й досі блукають в інеті. Корупційна складова старої системи не хотіла міняти правила гри, тому й чинила жорсткий спротив. Я пережив багато чого, мав справжній іспит на витримку, характер. Не зійшов з дистанції і не зламався, бо попередньо був загартований у бізнесі, пройшов 90-ті, з рештою розумів, що антикорупційна громадська робота потрібна в Україні як повітря, і хтось її повинен робити. Скажу більше, нашій організації скоро 20 років, та чи поменшало антикорупційної роботи – питання риторичне. Досвід і уроки, винесені нами за два десятиліття, є для нас надважливою підставою для більш ефективних кроків щодо вирішення основних завдань українського сьогодення – правової держави і корупції. Так, понад усе досягнення першочергової цілі - перемоги у війні з російською навалою та звільнення всіх окупованих територій. Тут маю зробити акцент: усі ці завдання перетинаються і тісно пов’язані. Я у цьому переконаний.

Джерело ua-independent.com