Оборонна промисловість потребує концентрації уваги на рівні держави

Події, пов’язані з масштабним російським вторгненням, змусили багатьох громадян залишити Україну

Війна торкнулася всіх основних аспектів життєдіяльності українців – безпеки, економіки, громадського здоров’я. І хоча обставини й фактори, що так чи інакше впливають на хід війни, схоже не обіцяють швидке закінчення бойових дій, вже сьогодні, формуючи необхідні умови, треба опікуватися тим, як повертати людей в Україну. Одна з принципових умов - створення робочих місць.

До прикладу, чи потребує роз’яснень обов’язок України розвивати військову промисловість, що б дало загальний економічний ефект, військово-технічну співпрацю й нові робочі місця? Питання більш ніж риторичне, бо по-перше, маємо непередбачуване агресивне сусідство, а по-друге – маємо завдання знизити залежність від західних партнерів задля запобігання впливу на Київ щодо компромісів з росією.

У цей контекст вписується і причина недостатнього забезпечення Сил оборони необхідною кількістю зброї, адже, як стверджують спеціалісти, ми досі поступаємося росіянам по багатьох компонентах воєнно-технічного оснащення армії. Тож Україні варто пришвидшити удосконалення власних вже існуючих виробництв та зосередитись на інвестиційних стимулах для створення кластерів росту у точках імпортозаміщення та ефективних платформах ВПК, яких потребує сучасна війна. Для цього потрібні політичні рішення, концентрація уваги на промисловому комплексі, якісні професійні кадри, відповідальні за оборонну промисловість в уряді, та ефективна реалізація контролю за виконанням поставлених цілей.

Якщо торкатися Стратегії воєнної безпеки, яка вперше в український історії передбачає всеосяжний принцип нашої оборони, то в цьому сенсі громадський сектор багато в чому випереджає якість рішень державних мужів, а отже у топ кабінетах влади мають більш тверезо осмислити реальність і запустити оборонну промисловість на рівні державної доктрини.

Едуард Єфіменко