Лідерство у буремні часи Ч.3

Звісно Зеленський та Єрмак – це головні обличчя, але далеко не всі, які пишуть сьогоднішню історію наших перемог, бо за великим рахунком її пише український народ – справжній хребет та феномен, що дозволяє Україні триматися

Феномен у тому, що з початком нашого спротиву російській агресії ми нарешті зламали старі практики, за яких раніше у Києві узалежнювали долю України від мінливих політичних комбінацій у європейських і заокеанських столицях. Ми показали приклад успішного опору Путіну, для якого кордони сусідніх держав не мали аж ніякого значення, який і далі ще довго збирався тролити своїми гопницькими витівками цивілізований світ.

Чи могла Україна на початку вторгнення рф залишитися у геополітичній самотності? Так, могла, бо ще надто живучий у багатьох західних столицях «синдром Мюнхена», назва якого походить від рішення лідерів топ держав у 1938 році віддати на поталу Гітлеру єдину на той час демократичну державу на сході Європи – Чехословаччину. На жаль, рішення на кшталт «мюнхенських» були в історії непоодинокі.

Поки що нема жодних підстав стверджувати, що така філософія нині остаточно втратила свій вплив та значення. Й досі в Європі та США є прихильники подібного стилю мислення і ведення міжнародних справ, коли кон’юнктура підважує вічне, нищить майбутнє в ім’я жалюгідних переваг сьогодення, хоча і зрозуміло, що це є надто шкідливим для всього західного способу цивілізаційного буття.

Так розпорядилася історія, що саме за президента Зеленського було вирішено, що попри повну відсутність гарантій, що Україна не стане жертвою Мюнхена-2 і не опиниться сам на сам з агресором, Київ не капітулює перед Кремлем, не здасться, не віддасть загарбнику, все що він зажадає, а буде чинитиме опір у найважчих умовах. Таке рішення керівництва не стало для України вироком, не стало кінцем світу, як прогнозував багато хто у нас і за кордоном, ба більше стало випробуванням на національну силу й витривалість, на сміливість і героїзм. Це випробування триває, та українці встоять, бо мають дуже високий рівень національної єдності і бажання зберегти свою державу.

Едуард Єфіменко